Пісня розкриває глибокі емоційні переживання людини, яка втратила близьку їй особу. Від самого початку тексту створюється контраст між ідеальною красою коханої особи, яка залишила незабутній слід у серці автора, та гострим болем розставання. Висловлюється думка, що навіть найяскравіші моменти спільного минулого не можуть бути повністю ідеальними без присутності цієї особи.
Описуючи стан своєї душі, виконавець звертається до метафор ночі, що стає все темнішою, і химерних снів, що стають все страшнішими, підкреслюючи посилення внутрішнього болю та самотності від відсутності коханої особи. Ця відсутність сприймається як фізична нестача повітря, що ускладнює кожен процес життя та робить реальність важкою та сентиментальною.
У подальшому тексті автор ділиться своїми роздумами та спогадами, що обертаються навколо втрати зв'язку з коханою особою. Він вказує на те, що спогади про спільні моменти та дотики стають майже тангібельними у їх відсутності, але жодна кількість пісень чи спогадів не може замінити реальної присутності. Автор звертається до коханої з проханням про допомогу або відповідь, підкреслюючи безмежну втому від внутрішньої боротьби та невизначеності.
У заключній частині повторюється мотив посилення болю та ускладнення життя без коханої особи. Цей рефрен не лише підсумовує основну тему пісні про глибоку емоційну залежність та вплив втрати на сприйняття світу, але й знову підкреслює непереможність та всепоглинаючу природу цього почуття. Таким чином, пісня стає виразом глибокого особистісного досвіду, що залишає значний відбиток на емоційному стані та світогляді автора.