Пісня Михайла Грицкана "Малює лиш твій силует тебе поцілунками дотиком" є виразом глибокого та непорушного почуття любові, що переповнює серце виконавця. Ліричний герой оспівує свою пристрасть та захоплення коханою, яку сприймає як найвищий дар долі. Її ім'я для нього, наче написане зорями на небі його душі, символізуючи вічне та незмінне значення в його житті.
Він висловлює безмежну вдячність за цю любов, яка є для нього джерелом натхнення та щастя. Ліричний герой описує свою готовність йти на будь-які відстані та переживати всі часові проміжки, лише б не втратити можливість бути поруч із коханою. Це підкреслюється висловом про "100 тисяч кроків" і "100 тисяч років", що не рівні одному дню без неї.
Кохана зображується як муза, що надихає на творчість та наповнює життя сенсом. Її образ малюється не тільки в серці, а й у природніх явищах, таких як вітер і море, що символізує її всепроникну присутність в його житті. Любов описується як сила, що здатна об'єднувати, надихати та перетворювати, де кожен дотик та поцілунок є одяганням у кохання.
Завершується пісня подякою Богу за цю неймовірну зустріч доль, що стала для ліричного героя найбільшим щастям. Це підкреслює тему предначення та віри в те, що справжнє кохання є доленосним та незмінним. Таким чином, пісня є гімном справжній, вічній любові, що здатна пережити все та залишитися незмінною.