Пісня Олі Полякової "Я витру сльози й очі нафарбую" відображає глибоко емоційний стан, у якому знаходиться головна героїня. Спочатку текст розкриває її боротьбу з особистим болем і розчаруванням, яке вона намагається приховати від оточуючих. Використовуючи макіяж як метафору, героїня прагне замаскувати свої почуття, щоб зовнішній світ не бачив її справжнього емоційного стану.
У наступних рядках пісні показано, як вона старається знайти в собі сили долати внутрішній біль, вдаючись до різних способів: від посмішок у соціальних мережах до самозцілення через сміх та алкоголь. Ці дії є спробами захистити себе від зовнішнього світу та власних емоцій, що говорить про внутрішню боротьбу героїні зі своїми почуттями.
Пісня також торкається теми суспільного тиску і стереотипів про те, як мають поводитись люди, що переживають емоційні труднощі. Героїня намагається відкинути ці стереотипи, зосереджуючись на власних методах самовираження і самолікування, підкреслюючи, що вона має право обирати, як справлятись зі своїм болем.
Загалом, пісня є виразом сили духу і незламності людини перед обличчям внутрішніх переживань, а також важливістю прийняття себе і своїх емоцій, незважаючи на очікування суспільства. Це гімн всім, хто бореться зі своїми демонами, намагаючись знайти в собі силу ідти вперед, незважаючи на біль.