Пісня Олі Полякової "Щоб не здатися я борюсь" відкриває перед слухачем картину внутрішньої боротьби людини з власними почуттями та переживаннями. Вона розповідає про спроби зовнішньо зберігати впевненість і силу, в той час як всередині відбувається боротьба з болем, сумом та розчаруванням. Головна героїня пісні використовує сміх та алкоголь як спосіб маскувати свій внутрішній стан, намагаючись не показувати своє справжнє "я" навіть найближчим людям.
Героїня зображується як жінка, яка кожного ранку намагається зібрати себе "по шматках", ховаючи справжні емоції за вигаданою безтурботністю та радістю. Ця образна метафора вказує на величезні зусилля, які людина докладає, щоб зберегти свою гідність і не показати слабкість. З одного боку, це історія про сміливість і відвагу боротися з власними демонами, але з іншого – про самотність та відчай, що ховаються за маскою радості та безпечності.
У пісні використовуються яскраві образи та сильні емоційні контрасти, що допомагають слухачеві відчути глибину та справжність переживань головної героїні. Червоний колір губ, як символ сили та пристрасті, стає метафорою спроби зберегти власну ідентичність та життєлюбство незважаючи на внутрішній біль та розбиті надії. Таким чином, пісня є вираженням боротьби за самозбереження та пошуку світла в кінці тунелю, демонструючи непереможність духу навіть у найскладніших життєвих обставинах.