Ця пісня Анни Трінчер є глибокою розповіддю про біль розставання та втрату кохання. Лірична героїня зіткнулася з гострим відчуттям самотності та болю після того, як її коханий залишив її. Вона описує свій внутрішній стан через метафору холодного дня, символізуючи відсутність тепла та затишку в її житті після розриву. Використання образу кропиви, яка пече, але залишається живою, підкреслює силу та витривалість героїні навіть у такі складні часи.
У тексті пісні героїня також висловлює свою боротьбу зі спогадами про минуле, які залишають глибокі рани в її серці. Вона наголошує на тому, що кожен біль залишає знак, підкріплюючи ідею, що емоційні травми можуть мати тривалий вплив на людину. Тема любові як кропиви, що пече, але живе, вказує на двоїстість відчуттів: біль від розставання і в той же час силу та незламність духу.
Звернення до матері в тексті пісні виражає потребу в підтримці та розумінні. Героїня визнає, що, хоча її настрій зіпсований і вона ще не зажила після втрати, вона все ще жива та здатна йти далі. Це наголошує на важливості внутрішньої сили та оптимізму перед обличчям випробувань. Пісня закінчується на ноті визнання, що любов може бути болісною, але вона також є джерелом зростання та самопізнання.