У цій пісні Анна Трінчер ділиться глибоко особистими переживаннями розриву відносин, який залишив у її серці невиліковні рани. Вона описує відчуття самотності та втрати, коли людина, яка колись була центром її світу, раптово зникає з життя. Цей біль відображається у словах про холодні дні та потребу ховатися від усіх, що підкреслює велику внутрішню порожнечу та страждання від втрати близької людини.
Головна метафора пісні – «любов кропива», яка говорить про двоїсту природу любовних відносин. З одного боку, любов приносить радість та щастя, а з іншого – біль та страждання при розлученні. Пісня наголошує на тому, що кожен досвід у відносинах залишає слід, іноді болючий, але це також частина процесу навчання та особистісного зростання.
Заклик до матері, повторюваний у рефрені, відображає пошук підтримки та розуміння у найближчої людини. Водночас він висловлює сподівання та впевненість у тому, що, попри все, вона все ще жива і зможе подолати цей біль. Співачка наголошує, що попри те, що рани ще не зажили, вона продовжує жити, зберігаючи в серці спогади, але рухаючись вперед. Це пісня про особисту силу, відвагу визнавати та переживати біль, а також про надію на краще майбутнє.