Іван НикитюкЧуєш Чи Не Чуєш Чарівна Марічко Я До Твого Серця Кладку Прокладу

У цій пісні Іван Никитюк звертається до теми невимовної туги та кохання, яке не знає перешкод. Він малює картину красивої природи, де річка відділяє двох закоханих. З одного боку річки - співак, а з іншого - його кохана Марічка, що живе в хатині, оточеній зеленню. Її краса така велична, що навіть природа ніби віддзеркалює її сяйво, коли вона посміхається чи просто стоїть на порозі своєї хати.

Співак висловлює свою тугу та одиночість через неможливість бути разом з Марічкою, оскільки вони розділені річкою. Ця річка стає символом не тільки фізичної, але й емоційної дистанції між ними. Він зазначає, що хоча він втратив спокій, думаючи про неї, він все ще не може знайти шлях до її серця. Це викликає у нього глибоке почуття смутку та відчаю.

В останніх рядках пісні він говорить про те, що незважаючи на всі перешкоди, він все одно спробує прокласти шлях до її серця, натякаючи на непохитність своїх почуттів та готовність долати будь-які труднощі заради кохання. Це виражає універсальну історію про силу кохання, яке не знає меж та завжди шукає шляхів до об'єкта своєї пристрасті.