Victoria NiroА Про Людей… Та Нехай Їм Я Їх Добрих Знаю

Пісня "А про людей…" у виконанні Victoria Niro пронизана глибокою ностальгією та любов'ю до рідної землі, до України. Вона починається з ліричного звернення до вечірньої зорі, символу надії, яка має з'явитися над горою. Автор пісні бажає поговорити з нею "тихесенько", у неволі, поділившись своїми думками та почуттями.

Далі в пісні йдеться про красу природи України: заходи сонця за горами, райдугу над Дніпром, широко розкинуті віти дерев. Ці образи випромінюють спокій та гармонію, але водночас у них відчувається туга за рідною землею.

У пісні є гострі контрасти - від згадок про мирну природу до темних образів вовкулаків, які ночують на могилах, та сичів, що віщують недолю. Це може символізувати складні часи або боротьбу, через яку доводиться проходити.

Згадка про "добрих людей", яких автор знає, може вказувати на віру в доброту та непереможність духу українського народу. Автор звертається до зорі як до свого єдиного друга, підкреслюючи ізоляцію та віддаленість, але водночас і нерозривний зв'язок з рідною землею.

Пісня закінчується оптимістичним проголошенням волі та незламності: незважаючи на випробування та втрати, віра є бронею автора, а Україна залишається місцем для свободи і надії на краще майбутнє. Це вираження непохитної віри в те, що, незалежно від обставин, український народ збереже свою ідентичність та буде вільним у своїй землі.