Victoria NiroВіти Розпустила… А Над Самою Водою

Пісня "Віти розпустила… а над самою водою" у виконанні Victoria Niro занурює слухача у глибини української душі, де переплетені ностальгія, природна краса та біль втрати. Вона розпочинається з звернення до вечірньої зорі, символу надії, з проханням освітити шлях у темряві, вказуючи на прагнення зв'язку з рідною землею та її красою, навіть перебуваючи в неволі чи далеко від дому.

Опис природи, що переплітається з образами Дніпра, сокорини та верби, відображає глибоке зв'язання українців із їхнім природним оточенням. Відсилання до "нехрищених дітей", що гойдаються на вітах, може символізувати втрату невинності або перервані зв'язки з корінням внаслідок історичних трагедій та викликів.

У пісні присутній мотив боротьби за власну ідентичність та свободу. Фрази про віру, що стає бронею, підкреслюють силу духу українського народу та їх непохитну віру у краще майбутнє для своєї країни, незважаючи на труднощі та перешкоди. Також згадуються образи нічних створінь, як-от вовкулак та сич, що можуть символізувати містику та непізнані сторони української землі, а також передчуття змін або надзвичайних подій.

Закінчується пісня оптимістичною нотою, знову звертаючись до зорі як до символу надії та мрії про вільну Україну, де можливе мирне та гідне життя. Це відображає не лише особисте прагнення автора або персонажа, але й загальнонаціональний дух непереможності та віри у світле майбутнє для всіх українців. Таким чином, пісня стає гімном незламності, любові до рідної землі та вірності своїм корінням.