Пісня "А на вітах гойдаються" виконавиці Victoria Niro занурює слухача у глибокий і меланхолійний світ української народної символіки та зв'язку з природою, одночасно розкриваючи болючі теми втрати, пам'яті та надії на повернення додому. У перших рядках пісні автор звертається до вечірньої зорі як до співрозмовника, відкриваючи душу перед нею та ділившись своїми переживаннями та сподіваннями. Це відображає глибоку зв'язаність із природою та космосом, що є характерною рисою української культури.
У наступних віршах описується краса української природи та ландшафту, які набувають символічного значення. Верби, що похилилися над водою, і нехрищені діти, що гойдаються на вітах, відображають смуток та невинно втрачені життя, що резонує з болем втрати батьківщини або близьких. Такі образи посилюють відчуття невизначеності та туги за домом.
Проте, пісня не лише про сум і втрату. Вона також передає силу духу, непохитну віру в майбутнє та незламність українського народу. Через повторення мотиву віри як броні автор наголошує на внутрішній силі, що допомагає пережити труднощі та зберегти надію на повернення до мирного життя в рідній Україні. Заклик до вільного життя лише в Україні є вираженням глибокого національного почуття та прагнення до свободи.
В цілому, пісня є виразом складного сплетіння болю, надії, любові до рідної землі та непохитної віри в краще майбутнє для України. Вона глибоко вкорінена у традиціях української народної поезії, де природа і людські долі переплітаються, створюючи багатогранний образ внутрішнього світу автора та його бачення світу навколо.