Victoria NiroЯ Це Не Прийму Це Брехня

Пісня "Я це не прийму це брехня" виконавця Victoria Niro занурює слухача в атмосферу болючої ностальгії та непохитної віри в повернення до рідної землі, яка символізує собою не лише фізичний простір, але й духовну батьківщину. Автор звертається до вечірньої зорі, як до символу надії та провідника, просячи розповісти про красу природи, яка залишається незмінною навіть попри всі життєві випробування та втрати. Згадки про сонце, що сідає за горою, веселку на Дніпрі, широку сокорину, яка розпустила віти, та вербу, що похилилась над водою, створюють картину незайманої природної краси та гармонії.

Далі пісня переходить до болючих тем втрати рідної землі та вимушеної еміграції, що символізується рядками про неможливість прийняття реальності, де "нам ніби місця вже нема". Але замість відчаю, виконавиця використовує ці слова для підкреслення непохитної віри та внутрішньої сили, що стають її "бронею" перед обличчям випробувань.

Пісня також торкається теми зв'язку з природою та віри в надприродне через образи вовкулака, що ночує на могилі, та сича, що віщує недолю. Ці мотиви підкреслюють глибоку зв'язаність людини з землею та її традиціями, яка залишається незмінною навіть у найважчі часи.

У фіналі пісня повертається до мотиву надії та віри в майбутнє, підкреслюючи непереможність духу українського народу та їхню віру в те, що свобода та мир знову пануватимуть на їхній землі. Це не просто мрія або сподівання, а незламна віра в те, що "Ми будем вільні тільки в Україні", що є справжнім гімном спротиву та віри в краще майбутнє для своєї країни.