Пісня "Я це не прийму це брехня уу віра це моя броня" у виконанні Victoria Niro занурює слухача в глибокий емоційний світ, де сплетіння особистісного сприйняття і колективного досвіду виливається у ліричну оповідь. Вона відображає неприйняття реалій, що склалися, і водночас стійкість духу перед обличчям випробувань, що символізується вірою, яка стає бронею для душі.
Перші строфи описують зв'язок із природою і культурним корінням, через який автор пісні висловлює свою тугу та ностальгію за рідною землею. Мова йде про символічний діалог із вечірньою зорею, який стає мостом між минулим і сьогоденням, між внутрішнім світом автора та його баченням навколишньої реальності.
Використання образів природи та народних символів, як-от вовкулак у полі, сич, що віщує недолю, та сон-трава, що цвіте уночі, надає пісні глибокого емоційного заряду. Через ці образи проглядається зв'язок із українськими міфами та легендами, що використовуються для вираження переживань щодо нинішньої ситуації в країні та власної ідентичності.
Звернення до теми війни, втрати дому та боротьби за власну ідентичність є центральним у пісні. Проте, незважаючи на біль втрати і невизначеність майбутнього, пісня закінчується нотами надії на вільне життя лише у рідній Україні. Віра, яка є "моєю бронею", символізує непохитність духу та віру в майбутнє, де місце для кожного знайдеться на рідній землі. Таким чином, пісня є одночасно і вираженням глибокої особистої болі, і закликом до стійкості та віри у світле майбутнє.