Ця пісня Gezweirdo, "Тебе нагадує видалити все забути," занурює слухача у глибокий емоційний ландшафт, де змішуються спогади, почуття втрати та надія на зцілення. Вона починається зі зображення контрасту між зовнішнім світом і внутрішнім станом персонажа. Дощ за вікном символізує печаль і самотність, а бурі у душі відображають внутрішній хаос і боротьбу. Мовчання іншої людини лише поглиблює відчуття ізоляції.
У подальших рядках автор розкриває дуалізм почуттів, притаманний стосункам, які закінчилися, але ще не відпустили свій емоційний відбиток. Сонце у мені протистоїть дощам у тобі, вказуючи на розбіжності в сприйнятті та переживанні розставання між двома людьми. Згадка про сни як місце зустрічі символізує спробу знайти спільний ґрунт або розуміння, навіть коли зв'язок у реальному світі перерваний.
Основна тема пісні розгортається у строфі про фотографії у телефоні та переповнену пам'ять, що нагадують про минуле. Це стає метафорою боротьби між бажанням забути та неможливістю відпустити людину, яка все ще займає велику частину серця. "Тебе нагадує видалити все забути" висловлює дилему: чи можна справді видалити почуття або спогади, як файли з телефону? І відповідає на неї: якщо любиш, то люби вічно, натякаючи на безумовність і вічність справжніх почуттів, незалежно від обставин.
Закінчується пісня повторенням мотивів дощу, сонця, бурі та мовчання, що нагадує про циклічність почуттів і досвіду, про вічну боротьбу між серцем і розумом, між пам'яттю і забуттям. Вона залишає слухача з роздумами про те, що кожен проходить через подібні випробування по-своєму, але спільне для всіх є пошук внутрішнього світла навіть у найтемніші часи.