Ця пісня розповідає про глибокі внутрішні переживання, любов і розставання. У перших рядках відчувається контраст між зовнішнім світом, де йде дощ, і внутрішнім світом людини, наповненим бурями емоцій. Автор описує стан, коли люди мовчки переживають свої емоції, хоча всередині кожного з них відбуваються сильні переживання.
У другій частині пісні йдеться про спогади і втрати, про важкість забування та важливість продовжувати любити, незважаючи на біль розставання. Фотографії у телефоні, які нагадують про минулі стосунки, і бажання зберегти ці спогади, підкреслюють, що справжнє почуття не зникає просто так.
Остання частина повертається до мотиву дощу та сонця всередині, підкреслюючи, що життя продовжується незалежно від внутрішніх бур і переживань. Знову лунає заклик мовчати в обличчі болю, показуючи, що іноді мовчання стає способом захисту власної душі. Пісня відображає складність людських емоцій, переплетіння радості і смутку, любові та втрати.