У цій пісні групи BALSAM розкривається глибока рефлексія про місце людини у всесвіті та її взаємодію з космосом. В перших рядках ліричний герой споглядає за сонцем, яке продовжує свій рух по небосхилу, символізуючи неупинність часу та вічний цикл природи. Згадка про чекання на знак зодіаку може символізувати пошук гармонії з космосом, спробу знайти своє місце в універсальному порядку.
Далі текст пісні занурює слухача у роздуми про вічність космічних процесів порівняно з тимчасовістю людського існування. Описуючи людей як "космічний пил", автор підкреслює нашу незначність на фоні безмежного космосу. Таке порівняння спонукає до скромності, нагадуючи про те, що, незважаючи на всі досягнення цивілізації, людство залишається лише частиною чогось значно більшого.
Звертаючи увагу на пам'ять космосу, яка охоплює час до появи людини, автор зачіпає тему універсальної спадкоємності та непорушності природних законів. Метафора космосу, що "не скривдить навмисне чужих дітей", може говорити про вселенську справедливість і гармонію, на відміну від людської схильності до конфліктів і самопроголошення "геніями злими".
У сукупності, пісня виступає як заклик до глибокого самопізнання та рефлексії над своїм місцем у всесвіті. Через образи космічного пилу та вічного руху небесних тіл, автор наголошує на потребі усвідомлення нашої тимчасовості та зв'язку з космосом, який об'єднує всі форми життя в єдине ціле. Пісня стає медитацією на тему взаємозв'язку людини з космосом, нагадуючи про скромність, відповідальність і чудо існування.