Ця пісня відображає глибокі почуття ностальгії, суму за минулим і спробу знайти втіху через творчість. Виконавець згадує часи, коли відчував щастя і спокій, відсутність тривоги та болю. Така ностальгія змішана з болем втрати і відчуттям неможливості повернутися до тих щасливих моментів.
Співак описує, як спогади про минуле переслідують його, викликаючи бажання втекти від реальності. Відповіддю на це стає метафоричний акт малювання, що символізує створення власного світу, де можливе все те, за чим він сумує. Це світ снів, любові, і краси, де немає місця болю та розчаруванню.
Пісня підкреслює силу мистецтва як способу справляння з внутрішнім болем та втратами. Через малювання, метафорично взяте за основу творчості, автор намагається відновити зв'язок із втраченими моментами щастя, "малюючи" світ, в якому він може знову знайти спокій і втіху. Таким чином, пісня висвітлює універсальну тему пошуку внутрішньої гармонії через творчість та уяву.