У цій пісні Маша Кондратенко торкається теми складних стосунків, втрати та неможливості забути людину, яка залишає значний відбиток у житті. Слова пісні розкривають історію про героїню, що опинилася в стані глибокої самотності та розчарування через нездатність поновити відносини з коханою особою. Ідеться про спробу впоратися з емоційним болем, який вона відчуває, намагаючись знайти забуття серед натовпу, хоча серце продовжує шукати ту єдину, втрачену людину.
Описане босоніж бігання в темряві може символізувати спробу втекти від болючих спогадів та емоційної пустки, яку залишила ця людина. В тексті згадуються спроби забути ім'я коханої особи та фальшиві спроби переконати інших (і, можливо, себе), що вона вже не важлива. Але внутрішній діалог героїні зі згадками та телефонними дзвінками показує, що забути не вдається.
Роздуми про нові стосунки коханої особи, запитання "хто це така?" та невизнання цих стосунків як справжньої любові підкреслюють біль та ревнощі, які вона відчуває. Прихід на концерти з новою партнеркою як спосіб продемонструвати своє "забуття" і "перемогу" над минулим відносинами додає іронічну нотку до глибоко особистого та болісного досвіду героїні. Все це створює портрет людини, яка переживає глибоку емоційну кризу, спричинену розривом стосунків.