Пісня "До тебе більше не прийду" виконавиці Ірини Федишин відображає розповідь про розбите серце та втрачене кохання через невиконані обіцянки та зраду. Спочатку описуються слова коханої особи, яка обіцяла вічну любов, не забуття та спільне майбутнє, але з приходом перших морозів і снігу ця людина зникла, залишивши лише спогади про обіцянки, які виявилися не більше ніж казками.
Описана зима стає метафорою холодності стосунків і віддаленості між закоханими, де навіть вишня в саду замерзає, символізуючи замерзання почуттів. Слова про те, що "до тебе більше не прийду" відображають рішучість відмовитися від безплідних спроб відновити відносини та переходити через біль розставання.
Але після зими настає весна, і замерзла вишня знову цвіте, демонструючи відновлення, красу, і можливо, надію на нове початок або самоцінність без залежності від коханої особи. Цвітіння вишні може символізувати внутрішнє оновлення та готовність відкрити своє серце для нових почуттів, попри минулі розчарування. Таким чином, пісня переплітає в собі біль втрати та надію на відродження, звертаючись до циклічності природи як метафори людських переживань.