Текст пісні Ірини Федишин описує емоційний розрив між обіцянками та реальністю в особистих відносинах. У першій частині пісні йдеться про слова коханої людини, яка обіцяла вічне кохання, але з часом зникла, залишивши лише спогади та замерзлі почуття, символічно представлені через зимові образи – сніг, що закриває шляхи, та замерзлу вишню.
Зміна пір року вносить поворот у розповідь: вишня, що розквітла весною, символізує відродження почуттів та красу, яка залишається незмінною незалежно від зовнішніх обставин. Цвітіння вишні підкреслює контраст між холодною байдужістю коханої людини в минулому та власною здатністю до глибоких, ніжних почуттів, що, як і цвітіння вишні, відбуваються незалежно від зовнішніх умов.
Пісня виражає складні емоції, що супроводжують втрату та відновлення: біль від зради та одночасно красу внутрішнього світу, який залишається відкритим для краси та можливості нового кохання, навіть після глибоких розчарувань. Основна думка пісні - про непереможну силу природи та людських почуттів, здатних пережити зраду та біль, зберігаючи здатність до відновлення та краси. Це роздуми про внутрішню силу, що дозволяє пережити зимові холоди емоцій та знову розквітнути разом із приходом весни.