Пісня Ірини Федишин "Лише згадаю часом як ти розказував казки" відображає історію розриву відносин, де обіцянки кохання не витримали випробування часом і обставинами. Співачка описує, як її коханий обіцяв їй вічне кохання, обіцяв ніколи не забути, проте з першими снігами він зник з її життя, залишивши лише спогади про спільно проведений час.
Зображення зимового пейзажу, замелених шляхів і замерзлої вишні символізують охолодження відносин та втрату спільного майбутнього. Зима стає метафорою самотності та відчаю, а замерзлі сльози - образом болю і розчарування.
Водночас, згадка про розквітлу вишню, яка красиво і ніжно цвіте, натякає на надію та внутрішню силу головної героїні. Незважаючи на зраду та біль втрати, вона знаходить в собі сили дивитися вперед, пам'ятати про красу життя та можливість нових починань. Пісня вчить цінувати моменти щастя, навіть коли вони залишаються лише у спогадах, і знаходити в собі мужність прощати та йти далі.