Пісня розкриває історію про глибокі емоційні переживання, втрату та спогади, що залишаються з людиною після розставання з коханою особою. Від самого початку, згадка про білі троянди і красиві очі коханої вводить нас у атмосферу ностальгії та туги за минулими часами, коли все було інакше.
У тексті пісні ліричний герой ділиться своїм болем і самотністю, що посилюється усвідомленням того, що кохана тепер з іншим. Ця втрата стає для нього джерелом внутрішніх переживань, які він намагається заглушити, залишаючись наодинці зі своїми думками серед чотирьох стін.
Опис рук коханої як шипів опалих троянд символізує біль від усвідомлення того, що спільне минуле, сповнене теплих спогадів, тепер перетворилося на джерело болю та розчарування. Незважаючи на холод реальності, що огортає ліричного героя, він все ще відчуває тепло від спогадів про кохану, які продовжують його гріти.
Повторення згадки про білі троянди та красиві очі коханої в кінці пісні є своєрідним круговоротом спогадів, що не дає герою знайти спокою. Ця пісня є виразом глибоких почуттів, які залишаються з людиною після втрати кохання, наголошуючи на силі спогадів та емоцій, які вони можуть викликати.