Ця пісня занурює слухача в глибокий емоційний стан персонажа, який переживає розрив з коханою людиною. Початкові рядки з малюнком білих троянд та красивих очей створюють образ ідилії, яка контрастує з наступними емоціями болю та втрати. Білі троянди символізують чистоту та невинність минулих відносин, але водночас нагадують про втрачене щастя.
Описуючи страждання персонажа, який "запиває свій біль" у самотності серед чотирьох стін, автор підкреслює глибину його відчаю та небажання бути одним. Згадки про осінь та зливні дощі слугують метафорою прохолоди та одночасно чистоти, можливо, очищення від минулих почуттів. Тема втрати продовжується у рядках про руки коханої, які тепер сприймаються як шипи опавших троянд, символізуючи біль від розлуки та неможливість повернення до колишньої близькості.
Навіть у цьому стані відчаю, образи, що нагадують про тепло та світло колишніх відносин, продовжують пронизувати текст, надаючи йому відтінок солодкої печалі. Завершальні рядки, повторюючи початкові з білими трояндами, ніби замикають цикл, підкреслюючи незмінність спогадів та глибину відчуттів, які персонаж несе через усю пісню. Це історія про любов, втрату та спробу знайти в собі сили жити далі, не втрачаючи спогадів про минуле.