Арсен МірзоянДо Свого Останнього Дня А Як Тоді Бути Коли Я Сам

Пісня "До свого останнього дня" Арсена Мірзояна поглиблено занурює нас у роздуми про втрату, самотність і пошук власного місця у світі. Виконавець починає зі звернення до співрозмовника, який, як і сам співак, знаходить утеху в алкоголі, не шукаючи виправдань своїй поведінці. Це не просто спільне пияцтво, а спроба знайти спільні точки дотику у власних переживаннях і розчаруваннях.

У наступних рядках артист розкриває ідею втраченої невинності та первісної чистоти, яку ми всі несемо в собі з дитинства. Співак згадує про "втрачені крила", що може символізувати втрачені мрії, надії чи невинність. Така метафора вказує на універсальну для багатьох людей ситуацію, коли життєві обставини змушують нас відмовитися від дитячої віри у добро і казку.

Далі пісня переходить до більш особистісного розкладу, де співак згадує про "спину, що не спала" та "пальці знечуєні кригою", що може алегорично відображати біль та страждання, з якими він змушений жити. Відсутність сну символізує невтішні думки, що не дають спокою. В той же час, згадка про матір, яка гладила крила, вносить нотки тепла та спогадів про безтурботне дитинство, коли ще здавалося, що все можливо.

Відчуття втрати та самотності, які пронизують пісню, не залишають байдужим. Мірзоян ніби намагається знайти відповіді на вічні питання про сенс існування та власне місце у світі, водночас розділяючи це пошук зі слухачем. Це робить пісню особливо близькою та зрозумілою кожному, хто коли-небудь замислювався над подібними роздумами.