Пісня Артема Лоіка "Бачу всі швидко стали культурними" розкриває важливість збереження людяності та культурних цінностей у часи конфліктів та війни. Автор висвітлює проблематику відчуження та втрати зв'язку між людьми, які залишилися у зоні конфлікту, та тими, хто змушений був покинути свої домівки. Використовуючи метафору збору коштів ("збір на карту"), пісня підкреслює розрив між реальністю тих, хто перебуває на передовій, та сприйняттям цієї реальності суспільством.
Висловлюючи втому від безкінечного очікування допомоги та відчуття забуття ("чекаємо карту, чекаємо вас"), пісня відображає біль та розчарування від нерозуміння та ігнорування потреб тих, хто залишився обороняти свою землю. Ліричний герой заявляє про важливість збереження культурних цінностей і людської гідності навіть у найтяжчі часи, підкреслюючи, що культура та духовність не повинні бути забуті на тлі фізичного виживання.
Паралеллю між культурною діяльністю та воєнними діями ("ми на фронті культурному днями") пісня наголошує на іронії та абсурдності ситуації, коли замість мистецьких турів відбуваються поїздки на передову. Згадка про "снаряди, що їдуть у тур не ми" підкреслює невідворотність втрат та жертв у будь-якому конфлікті, нагадуючи про високу ціну, яку платять люди за збереження своєї землі та ідентичності.
Таким чином, пісня Артема Лоіка є глибоким рефлексивним роздумом про вплив війни на культурні цінності та людські стосунки, викликаючи у слухача роздуми про цінності, співчуття та взаємодопомогу у складні часи.