Пісня "Якось так а як ви там гуркоче" виконавця Артема Лоіка пронизана глибокими рефлексіями про війну, її вплив на повсякденне життя людей, які знаходяться в епіцентрі конфлікту. У перших рядках автор звертається до слухача з риторичним запитанням, яке відкриває тему звичаєння до нової реальності, де збір коштів на потреби фронту стає звичайною справою. Цей аспект відображає високий рівень адаптації до воєнного стану, де навіть повсякденні дії набувають глибшого значення.
Далі Лоік розкриває контраст між байдужістю та активністю, між зневірою та надією, використовуючи образи першого снігу, який символізує новий початок, і очікування допомоги, що не приходить. Цей розділ підкреслює відчуття забуття і самотності, яке переживають люди в зоні конфлікту, коли допомога ззовні здається недостатньою або відсутньою.
Остання частина пісні зосереджена на іронічному спостереженні про культурний фронт і роль мистецтва в часи війни. Автор зазначає, що, попри зовнішню відвагу та спроби зберегти духовність, реальність війни робить всіх "дурними" в окопах, де замість творчих поїздок люди стикаються з суровою реальністю боїв. Цей вірш відображає дилему між збереженням культури та безпосередньою участю в конфлікті, підкреслюючи важливість та складність знаходження балансу між цими аспектами.
Загалом, пісня "Якось так а як ви там, гуркоче" є глибоким роздумом про вплив війни на людську психіку, соціальні зв'язки та культурні цінності, висвітлюючи складність людського існування у часи глобальних криз. Лоік майстерно використовує метафори та символізм, щоб зобразити різноманітні аспекти військової реальності, запрошуючи слухача до рефлексії та співпереживання.