Пісня Артема Лоіка "У окопі проходимо іспити" розкриває глибокі емоції та досвід українських солдатів на війні. Ліричний герой ділиться своїми роздумами та відчуттями, що виникають у надзвичайно складних умовах фронтового життя. Почуття звикання до реалій війни, які включають не тільки фізичні випробування, але й моральні іспити, є ключовими у цій композиції.
У першому куплеті відчувається іронія та сум, коли солдати згадують про повсякденні реалії, з якими їм доводиться стикатися. Вони говорять про звикання до постійної небезпеки та водночас намагаються зберегти в собі людяність, розуміючи абсурдність та трагічність ситуації, в якій вони опинилися.
Наступні рядки глибше розкривають емоційний стан бійців, їхнє сприйняття війни як нескінченного очікування та надії на зміну. Чекання на "карту", можливо, символізує чекання на вирішальний момент у війні або на повернення додому. Солдати постійно знаходяться у стані готовності, хоча іноді здається, що їхня боротьба не має значення для тих, хто залишається поза зоною конфлікту.
Фінальні рядки пісні підкреслюють сумну іронію військового буття, де солдати, замість того щоб "їхати в тур", як артисти, залишаються у окопах, а "тури" для них - це відправка снарядів на ворога. Це підсилює образ війни як абсурдної реальності, в якій культура та гуманність змішуються з насильством і хаосом.
Таким чином, пісня є глибоким рефлексивним виразом військового досвіду, що змушує задуматись про ціну людського життя, силу духу та непереможність надії навіть у найтяжчі часи.