Пісня "Лиш ручкою помахаю" у виконанні Klavdia Petrivna & OSTY має глибокий емоційний зміст, що торкається тем розлуки, втрати та неможливості знайти чи відновити втрачене. У перших рядках ми чуємо про двох людей, які, хоча й є перехожими один для одного, відчувають схожий біль і розуміння. Це підкреслює ідею про те, що досвіди болю та втрати є універсальними, з'єднуючи людей на глибокому рівні, незважаючи на їхню незнайомість.
У середній частині пісні описується момент прощання, коли одна людина відправляється у подорож, залишаючи іншу за собою. Символіка прощального помаху рукою стає вираженням глибокого емоційного досвіду, підкріпленого бажанням, щоб це був лише сон, з якого можна прокинутись. Використання образу дощу, що змиває всі сліди, говорить про неможливість повернення до минулого та втрату зв'язку з людиною, яка відійшла.
Заключні рядки пісні підсилюють відчуття віддаленості та недосяжності іншої людини, наголошуючи на тому, що попри зовнішню привабливість або щастя, справжня сутність людини залишається невідомою. Ця частина пісні відкриває думку про те, що кожна людина має свій шлях та свою долю, і іноді шляхи людей перетинаються лише на мить, залишаючи після себе лише відгомін спогадів та невимовлені слова.
Таким чином, пісня "Лиш ручкою помахаю" відображає глибокі емоційні переживання пов'язані з прощанням, втратою та невизначеністю майбутнього, водночас нагадуючи про крихкість людських зв'язків та цінність моментів, коли ми ще можемо триматися за руки, перш ніж розійтися.