Пісня "Вірю не вірю" у виконанні Анни Трінчер є ліричним зверненням до природи з проханням допомогти розібратися в особистих відносинах. Використовуючи образи колосків та поля, автор пісні символізує глибокий зв'язок з природою та її мудрість. Це прохання до природи розкрити істину про відносини, зрозуміти, чи є обрана особа дійсно близькою та важливою.
Ключовий момент пісні – це сумніви та коливання між вірою та невір'ям у щирість почуттів коханої людини. Авторка висловлює невпевненість у тому, чи є її відносини справжнім взаємним почуттям любові. Згадування зоряного неба та шепоту поля додає атмосферу таємничості та пошуку відповідей у світі, який оточує героїню.
Пісня пронизана мотивом пошуку істини та самопізнання через природу, яка слугує не тільки декорацією для внутрішніх переживань, але й активним учасником, що здатен дати відповіді на складні запитання. Звернення до поля та долі символізує спробу знайти гармонію зі світом та зрозуміти справжні почуття, які лежать за зовнішніми обставинами та сумнівами.