Пісня "А поле шепоче він не той самий" у виконанні Анни Трінчер розкриває тему невпевненості та пошуку істини в особистих стосунках. Авторка звертається до символічних образів - колосків і поля, які нібито знають відповіді на її запитання про близьку людину. Це вказує на глибокий внутрішній діалог, спробу знайти підтвердження або спростування своїх сумнівів від зовнішнього світу.
У пісні лунає заклик до долі та природи розкрити справжнє обличчя коханої людини, що виражається через повторювані рядки про колоски, що знають всі таємниці. Така образність підсилює відчуття невизначеності та пошуки істини.
У куплеті, де згадується "Вірю - не вірю", розкривається внутрішня боротьба героїні з власними почуттями та сумнівами щодо взаємності кохання. Згадка про "зоряне небо в метрі над нами" символізує моменти близькості та спільних мрій, які тепер затьмарені сумнівами, що виражаються у шепоті поля про зміни у характері або почуттях коханої людини.
Рядки про "розпущене волосся" та ілюзії, які знову здалися, підкреслюють момент особистої вразливості та розчарування, коли ілюзії розсіюються, залишаючи за собою лише реальність і біль від розуміння, що людина, яка була колись близькою, можливо, вже не та, ким здавалася. Така тематика робить пісню глибоко емоційною та змушує слухача задуматися над власними відносинами та почуттями.