Пісня Анни Трінчер "Знову все здалося, не сталось, не збулося" відображає емоційний стан персонажа, який переживає складний період у стосунках. Лірична героїня звертається до природи, зокрема до колосків і поля, як до свідків своїх переживань, сподіваючись знайти відповіді на свої питання. Вона хоче зрозуміти, хто насправді був поруч з нею і хто важливий для неї.
У рефрені висловлюється сумнів і невпевненість щодо почуттів іншої людини. Лірична героїня намагається визначити, чи є її відносини справжньою любов'ю, і чи є це почуття взаємним. Вона згадує про "зоряне небо в метрі над нами", що символізує моменти близькості та інтимності, але одночасно поле шепоче їй, що її обранець "не той самий", що вказує на розчарування та втрату ілюзій.
Фраза "Розпущене волосся" може символізувати відчуття свободи або ж натомість безпорадності та вразливості в обличчі невизначеності своїх відносин. Використання природи як метафори в пісні підкреслює універсальність та вічність теми втрати та пошуку сенсу у відносинах. Ця пісня відображає пошук внутрішньої сили, необхідної для подолання розчарувань та знаходження відповідей на складні питання життя.