Пісня "Вітер обіймав мене" у виконанні Анни Трінчер є ліричним вираженням внутрішніх переживань героїні щодо її відносин з коханою людиною. В тексті використовуються образи природи, такі як колоски, поле, зоряне небо, які слугують метафорами для підкреслення глибини та інтимності її почуттів. Героїня звертається до природи з проханням розкрити їй справжню сутність її стосунків і допомогти зрозуміти, чи є її кохання взаємним.
Через повторення фрази "коло коло колоски" створюється відчуття безкінечного пошуку відповідей та невпевненості у власних почуттях і почуттях коханої людини. Висловлювання "Вірю - не вірю" підсилює цю невизначеність та коливання між надією і сумнівом. Пісня відображає універсальну тему пошуку істини в любові, боротьбу з власними сумнівами та спробу знайти підтвердження почуттів в зовнішньому світі.
Використання образу вітру, який "обіймав" героїню, може символізувати присутність коханої людини, яка, однак, може бути ілюзорною або непостійною, як і вітер. Завершальні рядки, де згадується "розпущене волосся", можливо, вказують на моменти близькості та інтимності, які, проте, не дають відповідей на запитання героїні, залишаючи її у стані невизначеності та пошуку справжнього значення своїх почуттів. Пісня в цілому є вираженням туги, любові, надії та невизначеності, які переплітаються в серці героїні.