Ця пісня відображає глибокі роздуми та емоційні переживання людини, що стоїть перед складністю розуміння справжніх почуттів і намірів іншої особи. Через метафору колосків, що знають усе про минулі вчинки та перебування, виражається бажання отримати відповіді на найпекучіші питання про близькість та щирість відносин.
У рефрені "Вірю - не вірю" відчувається невизначеність та сумніви щодо відчуттів, які викликає інша людина. Це підкреслюється контрастом між красою зоряного неба, що символізує ідеал та мрію про взаємну любов, і шепотом поля, що нагадує про реальність, де істинні почуття іншої особи можуть відрізнятися від очікувань.
Таким чином, пісня занурює слухача у світ внутрішніх переживань, де кожен намагається знайти відповіді на питання про справжність почуттів, ідентифікувати, хто для нього є справді близькою людиною, та чи є ця любов взаємною. Використання образів природи та повторення ключових фраз надає пісні особливої ліричності та глибини.