Пісня Віталія Лобача "Ти була як квітка гарна мене взяла за живе" описує глибокі та ніжні почуття, які виникають між двома людьми, здатні перетворити звичайні моменти на незабутні спогади. Вона починається зі спогадів про прогулянки біля моря, які символізують свіжість і початок відносин. Море в цьому контексті виступає не просто як місце зустрічі, а як простір, де зупиняється час, дозволяючи головним героям цілковито зануритися в один одного.
Серцевина пісні зосереджена на взаємній прихильності та єдності, яка виникає між закоханими. Згадки про ніжні поцілунки та обійми символізують глибоке емоційне з'єднання, яке перетворюється на "неземне щастя". Ці моменти втілюють ідеал романтичної ідилії, де двоє стають одним цілим, втрачаючи відчуття часу та простору.
Згадка про літній вечір, проведений разом у кафе, підкреслює непередбачуваність і водночас прекрасність моменту зустрічі. Порівняння коханої з квіткою наголошує на її красі та ніжності, які "взяли за живе" головного героя, а ім'я, що лунає наче заклинання, підсилює чарівність цього відчуття.
Останні рядки пісні відображають бажання знову пережити ті моменти, які залишились у серці головного героя. Вони говорять про вічність почуттів, які залишаються з нами навіть тоді, коли фізична близькість неможлива. Зорі, що запалали в небі, символізують надію та вічне прагнення до краси та любові, які об'єднують закоханих незалежно від обставин. Пісня в цілому відображає ідеалізоване бачення кохання, яке живить душу та надихає на пошуки щастя.