Ця пісня Тоні Матвієнко втілює глибокі роздуми про зв'язок людини з природою, корінням свого роду та важливість мрій і прагнень у житті. Вона починається з опису взаємодії природи та людини, де коріння п'є сік землі, а день лежить на білому крилі, символізуючи єдність всього живого з природним світом. Цей зв'язок з природою є фундаментальним для існування життя, як і коріння для рослин.
У наступних рядках йдеться про важливість коріння і стремлінь для розвитку та зростання. Автор підкреслює, що без коріння не може цвісти сад, а без прагнень не рухається вперед життя. Це метафора, що вказує на потребу мати міцну основу і цілі для досягнення успіху та розвитку.
Далі пісня переходить до теми сімейних зв'язків і важливості материнської любові, представленої через образ материнських очей. Материнська любов та підтримка є джерелом сили та натхнення, що дозволяє протистояти життєвим викликам.
В заключних рядках автор згадує про своє маленьке село у садах, символізуючи прив'язаність до рідного краю та важливість збереження зв'язку зі своїми коренями і традиціями. Пісня в цілому наголошує на тому, що для гармонійного життя людині необхідно мати тісний зв'язок із природою, корінням свого роду та слідувати своїм мріям і прагненням.