Пісня "Від щастя двері" відображає глибокі емоції та переживання, пов'язані з відносинами та пошуком справжнього щастя. У першому абзаці висловлюється сумнів та невизначеність щодо почуттів партнера. Фрази "Вірю - не вірю" та питання про те, чи є особа дійсно такою, якою здається, відображають коливання між довірою та недовірою, між бажанням вірити у краще та страхом розчарування.
У наступному розділі пісні з'являється метафора пустелі, яка символізує самотність та відчай. Ліричний суб'єкт описує себе як загублену у пустелі, де її слова зникають у піску, а єдина річ, яка її не залишає, – це голос коханої особи. Це відображає глибоку прихильність та прив'язаність до партнера, незважаючи на відчуття віддаленості та самотності.
Фраза "Не зачиняй від щастя двері" слугує закликом залишатися відкритими до щастя, не дивлячись на складнощі та сумніви, які можуть виникати у відносинах. Це повідомлення про надію та віру в те, що, попри усе, можливе справжнє щастя та гармонія у стосунках. Заклик "та не шукай міражі у пустелі" підкреслює ідею, що справжнє щастя не знайдеш, шукаючи ілюзії або непостійні речі, а потрібно зосередитися на тому, що дійсно має значення. Пісня закінчується на ноті рефлексії та самоаналізу, залишаючи слухача замислитися над власними пошуками щастя та відносинами.