Артем ЛоікТому Що Щирі До Глибини Кишені…

Пісня Артема Лоїка "Тому що щирі до глибини кишені…" занурює слухача у вир рефлексій та відчуттів, які виникають на межі життя та смерті, у серці конфлікту, де кожен день може стати останнім. Перші рядки пісні відкривають сцену бойових дій, показуючи, як воїн, основний персонаж твору, переміщується по окопах та лісах, що стали для нього реальним полем бою. Це зображення війни, де кожен крок вимагає мужності та рішучості, але водночас зберігається місце для ніжності та любові, символізованої талісманом — образом коханої жінки.

Воїн ділиться своїми переживаннями, але не хоче обтяжувати кохану жінку розповідями про жахи війни, вважаючи, що їй не потрібно знати всі деталі того, через що йому довелося пройти. Замість цього, він підкреслює важливість її підтримки та молитов, які, на його думку, допомогли йому вижити та повернутися додому. Ця частина пісні висвітлює силу любові та віри, які надають силу в найважчі часи.

В останніх рядках твору розкривається контраст між життям на війні та поверненням додому, де здається, що все залишилося без змін. Проте, для ветерана, який пережив війну, зміни незворотні. Він зазначає, що модні бренди та повсякденні турботи не мають тепер для нього колишнього значення. Пісня завершується на ноті вдячності за мирне життя, наголошуючи на цінності простих людських радостей та здатності цінувати їх після повернення з війни. Лоїк залишає слухача з роздумами про ціну війни та значення миру через особистий досвід головного героя.