Пісня "Де сяяв полум’ям наш сад" виконавця ALEKSEEV занурює слухача у роздуми про втрачене кохання, неповернення минулого та спроби зрозуміти власні переживання. Ліричний герой описує свій внутрішній світ, повний суперечностей: він одночасно згадує та забуває, шукає і відчуває, переживає глибокі емоції щодо місць, сповнених спільними спогадами. Сад, що колись сяяв полум’ям, тепер став символом болю та втрати, місцем, де "цвітуть рани".
У пісні звучить рефлексія про те, що певні речі та емоції вже не належать ліричному герою та його коханій. Сонце, що "п’янеє", і кохання, що має силу "вбити", стають метафорами недосяжності щастя та неможливості повернути минуле. Ця неможливість поєднується зі згадками про спільне минуле, коли ще здавалося, що все можливо.
Останні рядки пісні вказують на внутрішні зміни, що відбулися з ліричним героєм. Він говорить про переосмислення свого "я", про трансформацію своїх почуттів та сприйняття світу. Тепер він бачить світ іншими очима, де місце для спогадів залишається, але вони вже не володіють ним повністю. Це історія про особистісне зростання, про важливість випускати минуле та про складний шлях до прийняття втрати. Пісня викликає глибокі рефлексії про те, як втрати та розставання впливають на наше розуміння себе та світу навколо нас.