Пісня "Твій погляд вже знайду навряд" у виконанні ALEKSEEV занурює слухача в глибини переживань, які виникають на розломі між минулим і сучасністю, між забутим і відновленим. Ліричний герой поділяє свої думки і відчуття про втрачене кохання, про спогади, які одночасно болючі і цінні. Він описує процес боротьби з власним минулим, спроби переступити через "паркани" - обмеження, які сам наклав на себе або які виникли внаслідок обставин.
У пісні згадуються метафори згасаючого сонця та саду, де замість квітів цвітуть рани, що символізує перетворення колишньої краси і тепла відносин у біль і страждання. "Не для нас п’янеє сонце" може вказувати на те, що щастя і радість, які колись здавалися невід'ємною частиною стосунків, тепер відчуваються як щось чуже і недосяжне.
Ключовим елементом пісні є протистояння між бажанням забути і потребою пам'ятати, між внутрішньою боротьбою і здатністю прийняти реальність. Ліричний герой звертається до коханої, намагаючись знайти в ній опору і розуміння, попри те, що відносини завершились. Ця пісня - це не лише про втрату, але й про самопізнання через біль, про пошуки сенсу в пережитому і про спроби знайти вихід із внутрішнього конфлікту, який викликає розставання. Любов тут представлена як щось, що водночас руйнує і оживляє, закликаючи до глибокої емоційної чесності перед собою.