Пісня "Я наскрізь ці долав паркани" виконавця ALEKSEEV відображає глибокі емоційні переживання, пов'язані зі складними стосунками та особистими змінами. Ліричний герой розповідає про свій шлях, який включає як внутрішні, так і зовнішні бар'єри, що йому довелося долати. Він згадує минуле, пов'язане з кимось важливим для нього, але тепер відчуває, що те минуле втрачено назавжди – "де сяяв полум’ям наш сад, цвітуть тепер у ньому рани".
У цій пісні порушується тема невідповідності сподівань і реальності, коли спільне майбутнє, яке здавалось яскравим і сповненим спільного щастя, перетворюється на біль втрати і розчарування – "не для нас п’янеє сонце". Це вказує на глибоке відчуття розриву та ізоляції від того, що колись здавалося призначеним лише для них.
Ліричний герой також звертається до теми любові та її руйнівного потенціалу, порівнюючи її з актом вбивства – "коханням вбий мене ніби в останній раз". Це виражає сподівання на глибоке і справжнє почуття, яке, однак, веде до кінця, до втрати, а не до збереження зв'язку.
В цілому, пісня відображає рефлексію про особистісні зміни, втрату ідентичності та спроби знайти себе після розриву відносин. Ліричний герой переживає період переоцінки та пошуку смислу в тому, що сталося, намагаючись долати минуле і рухатися вперед, незважаючи на біль і розчарування, які залишились від колишнього кохання.