Пісня "Я все забув і все згадав" виконавця ALEKSEEV носить емоційно насичений сентиментальний характер, розкриваючи глибину внутрішніх переживань, втрат та спогадів, які, мов відлуння, повертаються до автора. Вона говорить про складний шлях самопізнання та переосмислення минулого, де кожен досвід, як болісний, так і радісний, залишає неодмінний слід у душі.
Перший куплет і приспів відображають інтенсивну боротьбу з власними спогадами та почуттями, де герой пісні намагається віднайти себе серед руїн минулих відносин. "Я наскрізь ці долав паркани" можна інтерпретувати як зусилля подолати обмеження та бар'єри, які ми ставимо перед собою або які формує життя. Метафора "де сяяв полум’ям наш сад / Цвітуть тепер у ньому рани" глибоко символізує згаслу пристрасть та невиліковні рани на серці, які залишаються після розриву.
У приспіві "Не для нас, не для нас п’янеє сонце" відчувається розчарування та прийняття того, що деякі речі, емоції чи відносини не призначені для них. Це відображення того, як іноді доля веде нас шляхами, які не призводять до очікуваного щастя або здійснення мрій. "Люди з птахами, вони летять, щоб впасти разом з нами" може символізувати крихкість людського існування та неминучість втрати, яка об'єднує всіх незалежно від наших бажань чи старань.
В останньому куплеті "Я все забув і все згадав / Яким я був, яким я став" герой пісні рефлектує над власними змінами та розвитком, що відбулися через пережиті випробування. Він визнає, що багато з того, що було важливим у минулому, зараз втратило своє значення, але ці зміни допомогли йому знайти нове розуміння життя та себе в ньому. Пісня замислює слухача над цінністю особистого досвіду, навіть якщо він приносить біль, адже саме через випробування ми зростаємо та вчимося цінувати справжнє.
В цілому, пісня є роздумом про складність людських відносин, процес самопізнання та здатність переживати втрати, водночас вчачись на них та йдучи вперед. Це гімн тим, хто зміг знайти в собі сили встати з колін після втрати, не втрачаючи надії на краще майбутнє.