Пісня "Ми не одні ми не живі" від українського рок-гурту "Океан Ельзи" відображає почуття відчуженості та внутрішньої порожнечі. У тексті простежується зображення відчуття невідповідності та ізоляції у світі, де втрачено справжній зв'язок між людьми. "Після дощу висохла ніч, вітер погас" може символізувати закінчення чогось природного і початок чогось ненатурального та вимушеного.
Перший куплет розкриває образ двох людей, які фізично поруч, але емоційно далекі один від одного. Фраза "Ми не одні, ми не живі" натякає на те, що хоча поруч є інші люди, внутрішньо вони відчувають себе порожніми та неживими. "Вимкни Сі Ді — Ти ж не гориш" може означати заклик припинити підробку, відмовитися від чогось штучного і повернутися до справжнього, живого спілкування.
У середині пісні поет звертається до буденності та відсутності глибоких емоцій у стосунках ("Хочу — не хочу, Знаю — не знаю, Зимно. Налий мені чаю"). Ці рядки відображають апатію та байдужість, яка заповнює взаємини між людьми.
Пісня завершується знову повторенням теми відчуженості та апатії, що створює відчуття зацикленості та безвиході. Фраза "Не така, як всі" підкреслює бажання вирватися з цієї рутини, показуючи бажання змін, незважаючи на всю свою втомленість та розчарування. В цілому, пісня - це глибокий занурення в сучасні відчуття відчуженості та пошуки сенсу в спілкуванні та відносинах.