Пісня "Соловей" українського гурту Go_A втілює образ жінки, що переживає глибокі емоції через кохання. У вступних рядках вона згадує моменти, коли ходила в долину за калиною, символічною рослиною, яка часто асоціюється з молодістю та красою в українській культурі. Ця діяльність є метафорою молодості та прагнення до краси та кохання. Збирання квітів та плетіння вінка є традиційними символами дівочості та невинності.
Лірична героїня зустрічає Ванюшу, що моментально підкреслює її красу та привабливість. Їхня взаємна прив'язаність і таємне кохання, яке триває доти, доки про нього не дізнається мати, відображає молодіжне бажання жити моментом та ігнорування потенційних наслідків.
Приспів пісні, де соловей закликається не співати рано, бо героїні "не весело на серденьку", відображає внутрішній конфлікт та біль від неможливості забути кохану людину. Соловей тут – символ ранку, нового дня, а його спів – нагадування про незмінність стану душі. Таким чином, образ солов'я стає провідником між її внутрішнім світом та зовнішньою реальністю, яка не приносить радості через невзаємне або втрачене кохання.
Пісня "Соловей" є яскравим виразом української фольклорної тематики, де природа тісно переплетена з людськими емоціями та переживаннями, а музика і слова глибоко резонують із серцевими переживаннями. Така тема робить пісню водночас особистою і універсальною, звертаючись до вічної дилеми між любов'ю та втратою.