Пісня "Тих почуттів і тих традицій ми танцювали гучно" виконавиці DOROFEEVA занурює слухача у відчуття глибокого емоційного болю та розлуки, що супроводжується інтенсивною ностальгією за минулими часами. Текст пісні малює картину зі сліз, які невпинно падають на льодяну підлогу, створюючи образи втрати та самотності. Ці сльози, зображені як ріки, що виливаються з очей автора, несуть у собі біль невиліковної рани, яка символізує кінець кохання та звичних традицій.
У пісні ми чуємо про вечірки, що вже відгуляли, де музика та танці колись наповнювали повітря, а тепер залишились лише спогади на затихлому вінілі та порожній кімнаті. Традиція спільних зустрічей, яка була міжміським мостом, розірвана, а із зникненням радості прийшла осінь у серці автора. І хоча за вікном може стояти літо, у її душі панує осінь — сезон смутку та відходу.
Кінцеві рядки пісні підкреслюють, що незважаючи на внутрішню боротьбу та важкість почуттів, співачка намагається знайти полегшення у своїй новій самотності. Вона говорить про відчуття, що вона не холодна і не гаряча, не соромиться та не відчуває болю, намагаючись змиритися з реаліями, що змінили її життя. Завершальні слова про "солодкі сльози", що навіть коли вони болючі, є частиною процесу осмислення та відпускання минулого.