Пісня "Правда та, що гірка і несе тебе кудись" від артиста Kola відображає глибокі емоційні переживання та пошук свободи в умовах болю та змін. Виконавець описує відчуття, коли незручна або болісна правда відкривається перед людиною, і це спонукає її до дій, шукаючи виходи з складної життєвої ситуації.
Перший куплет звертається до моменту, коли доводиться зіткнутися з гіркою правдою, що змушує замислитися про життя без можливості повернення до минулого. Це стає точкою неповернення, де час здається зупинився, але насправді він "повільно плине", немов відмірюючи кожен момент затишшя після великих потрясінь.
У наступних рядках артист звертається до метафори дощу, який він намагається зупинити, але який все одно продовжує падати "як водоспад". Це може символізувати нескінченні спроби втримати стосунки або почуття, що вже "давно вже мов листопад" в'януть або зникають.
Заключна частина пісні висловлює розпачливе прохання про відпустку — про звільнення не тільки фізичне, але й емоційне. "Відпусти мене! Відпусти душу! Відпусти словом! Відпусти хоча б на мить!" — це клич до освобождення від усіх ланцюгів, що утримують її в стані страждання, замкнутості чи невизначеності. Завершується все бажанням "хочу вільною бути", що підкреслює прагнення до особистісної свободи і самовизначення.