Пісня українського виконавця Kola "Скільки разів бачила те що немає більше" ніби занурює слухача у потік внутрішніх переживань і роздумів про відпускання минулого та звільнення від болючих спогадів. Лірична героїня пісні зіштовхується з гіркою правдою, що минуле вже не повернути, і ця правда болісно "обпікає". Вона виражає спроби знайти шляхи виходу зі стану душевної кризи, показуючи, як час повільно "плине", коли "вогонь" минулих стосунків "давно вже згас".
Другий куплет підсилює тему внутрішньої боротьби героїні зі своїми почуттями. Вона намагається "зупинити дощ" своїх емоцій, але вони продовжують "падати як водоспад". Задаючи риторичне запитання "Нащо ми пестимо любов, ту, що давно вже мов листопад?", вона зосереджується на марності спроб зберегти те, що вже втрачено і охололо.
Рефрен "Скільки разів бачила те, що немає більше" відображає постійні спроби героїні долати біль втрати і прийняти реальність. Вона просить "відпустити" її "душу", "словом" і хоча б "на мить", прагнучи до свободи від минулого та емоційного гніту. Так, пісня стає виразом глибокого бажання вільності та самостійності від минулих переживань, які обтяжують її життя.