Пісня Марії Ткачук "Сьогодні я тривожна повна протилежність" відображає внутрішній світ людини, що переживає період сум'яття та емоційної нестабільності. В тексті описано відчуття самотності та змішання часу й простору, що символізує втрату орієнтирів у житті. Лірична героїня зізнається, що її совість часто їй не підказує правильно, та що вона ігнорує внутрішній голос, що веде до втрати своєї сутності.
Протягом пісні висловлюється ідея про неможливість втечі від самої себе, що підкреслюється повторенням рядків "Тікати вже не можна". Це підсилює почуття внутрішнього конфлікту та необхідності зіткнутися з власними протиріччями. "Сьогодні я тривожна, повна протилежність" вказує на глибоке внутрішнє роздвоєння, стан, у якому людина відчуває себе не такою, якою зазвичай є.
Тема самоідентифікації продовжується у віршах про відмову від зайвих ролей та очікувань. Фрази "Необов’язково бути цим дощем" та "Я обпалюю вогнем" метафорично показують боротьбу між зовнішніми та внутрішніми очікуваннями, а також процес знаходження власного шляху і вираження справжнього 'я'.