Пісня Артема Лоіка "Мене цінять в Україні і ціна моя пів штуки" виражає глибокі емоції та роздуми, які витікають із сучасної української дійсності, зокрема в контексті ідентичності, історичних викликів та внутрішнього спротиву. Автор використовує метафору козаків, як символу нескореності та боротьби, щоб підкреслити, що війна за свободу та самоідентифікацію не закінчилась. Лоік піднімає тему внутрішнього супротиву, а також важливість самопізнання та збереження власної культури та ідентичності в умовах зовнішнього тиску.
Артист також звертається до проблеми забуття історичних коренів та втрати моральних орієнтирів у сучасному світі. Використовуючи образи "лив сенси із вина" та "вічні сенси... на плиті зі свого мозку", він підкреслює значення осмислення історичного досвіду та особистого внеску в культурний та духовний розвиток суспільства. Лоік критикує спрощення ідеалів та звертає увагу на небезпеку втрати індивідуальності та самобутності в масовій культурі.
Пісня висвітлює ідею, що справжня цінність людини визначається не матеріальними стандартами, а внеском у розвиток суспільства, збереженням культури та відданістю ідеалам свободи та гідності. Автор закликає до активності, до відмови від пасивності та здатності ставити під сумнів нав'язані стереотипи, підкреслюючи, що історична боротьба та сучасні виклики вимагають особистої відваги та вірності принципам. Це гімн тим, хто цінує власну ідентичність, історію та культуру, не дивлячись на зовнішні виклики та труднощі. Використання метафор, історичних алюзій та особистісної рефлексії робить цю пісню маніфестом сучасної української думки та боротьби.