Артем ЛоікВи За Мір Та Я Доступно Якомога Нам Цей Мир І Даром Не Здався Без Перемоги

У пісні Артема Лоіка звучить глибоке філософське роздумування про сучасність, історію та особисту свободу. Ліричний герой порівнює себе з козаками, наголошуючи на тому, що війна за свободу і самобутність не закінчилась, вимагаючи від кожного бути готовим до боротьби та самопожертви. Ця боротьба подається як вічна, що вимагає постійної готовності і неприйняття компромісів зі своєю совістю.

Лоік звертається до історичного контексту, згадуючи ліквідацію Січі та русифікацію, що символізує втрату волі та ідентичності. Водночас, він не втрачає надії та готовий іти проти системи, підкреслюючи власну непокору та прагнення до свободи, символічно "ідучи на небо підпитий", що може вказувати на легковажність у сприйнятті небезпек, але також і на готовність приймати виклики долі з високо піднятою головою.

У тексті відчутна гордість за власну культурну спадщину та важливість коріння, що автор вважає неоціненним багатством і джерелом сили. Він акцентує на цінності особистісного вибору та індивідуальності, виступаючи проти "русифікованої тверезої тюрми", яка символізує втрату свободи та самовираження.

Також, пісня торкається теми конфлікту і війни, що залишається актуальною для багатьох поколінь. Вона закликає не шукати легких шляхів і не здаватися без боротьби, підкреслюючи, що "мир і даром не здався без перемоги", а справжня воля до перемоги та змін вимагає відповідальності та активної участі.

В цілому, пісня є закликом до боротьби за свої ідеали, культуру та свободу, незважаючи на зовнішні виклики та спокуси зрадити себе. Лоік через свої слова намагається пробудити у слухача відчуття гідності та сміливості стояти за власні переконання.