Пісня виконавця KADNAY розповідає про прощання, випускання минулого та важкість емоційного відпускання. Ліричний герой закликає відпустити його, обіцяючи залишитися лише спогадом, але спогадом теплим, нагадуванням про весну. Це натякає на кінець відносин, який, попри всю його неминучість, має в собі красу та важливість для особистісного росту.
Далі текст занурює слухача у стан глибокої рефлексії та внутрішніх переживань. Згадуються моменти, коли минуле "розтане", але водночас існує потяг до "своїх візерунків", що може символізувати спроби знайти в собі силу переосмислити та переоцінити минуле. Також йдеться про моменти, коли хочеться плакати, але немає часу, що вказує на сучасну зайнятість та часто ігнорування своїх почуттів.
У пісні торкаються теми залежності від власних страхів та чужої долі, підкреслюючи, як іноді людина може опинитися в полоні власних думок та емоцій. Цей аспект проявляється через образи, які створюють відчуття зацикленості та невизначеності, але водночас і прагнення до руху вперед.
Останні рядки пісні розкривають образ жінки, що приходить із туману і залишає після себе лише сліди тепла і скорботи, символізуючи відпускання та прийняття минулого. Ця частина пісні вибудовує метафору для процесу осмислення та відпускання болю минулих відносин, залишаючи місце для нових починань, незважаючи на біль втрати та розлуки.