Пісня "В свої візерунки обмежені далі" гурту KADNAY виражає глибокі почуття відпустки та розставання, звертаючись до тем розлуки, пам'яті, та неможливості повернути минуле. Автор звертається до когось із проханням відпустити його, підкреслюючи, що все, що залишиться після них – це спогади, подібно до фотографії, що зберігає моменти минулого. Ця метафора відображає тугу за втраченими моментами та усвідомлення неможливості зберегти минуле.
Текст пісні досліджує внутрішній світ людини, яка зіштовхується із власними обмеженнями та печаллю, що приходить із розумінням того, що деякі шляхи залишаться невідомими, а час на проявлення почуттів обмежений. Пісня відображає внутрішню боротьбу та залежність від власних страхів та доль інших людей.
Кульмінацією є образ повернення на вокзал, що символізує не лише фізичну подорож, але й внутрішню подорож через власні переживання та спогади. Мотив вокзалу як місця зустрічей та розставань підкреслює непостійність життєвих обставин і невизначеність майбутнього. Заключні рядки пісні, що описують жінку, яка "виплила з туману" із "подушкою із теплих сліз", нагадують про ефемерність міжособистісних зв'язків та невідворотність змін, залишаючи за собою лише слід у вигляді спогадів та емоцій. Ця пісня є роздумом про відпустку, прощання та пошук себе серед візерунків долі.